До роботи над поліфонією треба приступати з перших місяців навчання. Спочатку вона протікає на легких поліфонічних п'єсах, етюдах.
При роботі над поліфонією важливо домогатися, щоб учень почув поєднання двох голосів. З цією метою корисно зіграти і поспівати разом. Якщо є два інструменти - то грати обидва голоси одночасно на двох фортепіано - це надає кожній мелодійної лінії велику рельєфність. Якщо два голоси проходять одночасно в партії якої-небудь руки, то можна порекомендувати учневі грати спочатку ці побудови двома руками: таким шляхом йому буде легше домотримуватися потрібної звучності і стане ясніша мета роботи.
Після того, як поєднання буде ясно й відчувано, слід попрацювати над окремими голосами: простежити розвиток голосів в цілому і у всіх деталях. Необхідно добиватися, щоб учень зміг зіграти кожен голос з початку і до кінця цілком закінчено і виразно.
Після ретельного вивчення окремих голосів їх корисно вчити попарно. Для забезпечення необхідного слухового контролю доцільно при з'єднанні голосів грати їх перший час не від початку до кінця, а окремими невеликими побудовами, повертаючись повторно до найбільш важких уривків.
Дуже ефективний спосіб роботи для талановитих учнів - співати один з голосів, у той час як інші виконуються на ф-но. Або співати хором (групою учнів) – це сприяє розвитку поліфонічного слуху.
При наявності 3х і більшої кількості голосів доцільно попрацювати не тільки над суміжними мелодійними лініями, але і над кожною парою голосів. Надалі, коли вся тканина поліфонічного твору буде таким чином розучена, і учень зможе виразно грати всі голоси одночасно, необхідно, щоб він час від часу програвав окремі голоси і найбільш складні в поліфонічному до поєднання - де у партії однієї руки проходять 2 або кілька голосів. Без цього зазвичай з часом виникають неточності в голосоведенні. Дуже корисно також програвати всі голоси, зосереджуючи свою увагу на одному з них.
Робота над поліфонічними труднощами у творах гомофоно-гармонійного складу заснована на тих же принципах.
