Муз. і сл. народні
Ой вербо, вербо кучерява! Хто ж тобі, вербо, кучері звив?
Хто тобі, вербо, кучері звив? Хто тобі, вербо, корінь обмив?
Звила кучері густа лоза, Обмила корінь бистра вода.
Соловейочки: «Тьох-тьох-тьох!» А в мене сльози, як той горох.
А зозуленька: «Куку, куку!» За що ж я терплю таку муку?
