Ой вербо, вербо кучерява!
Хто ж тобі, вербо, кучері звив?

Хто тобі, вербо, кучері звив?
Хто тобі, вербо, корінь обмив?

Звила кучері густа лоза,
Обмила корінь бистра вода.

Соловейочки: «Тьох-тьох-тьох!»
А в мене сльози, як той горох.

А зозуленька: «Куку, куку!»
За що ж я терплю таку муку?