Музика XVIII століття: якою вона була?

Правити балом зараз буде Австрія. Але перш ніж перейти до титанів класицизму, хотілося б подивитися, як змінилася музика за короткий час, на прикладі творчості інших композиторів не «вінців». Питання про «переускладнення» музики стояло давно. Хоча жителі Лейпцига, приходячи до церкви та слухаючи Баха, не знаходили нічого складного. Більше того, і довколишні селяни, приїжджаючи до міста, не висловлювали жодного невдоволення «складністю» музики. Навпаки, швидше за все Бах міг почути нарікання в «оперності» своєї музики, тобто в надто гарних мелодіях. Де краса – там чуттєвість, а остання не заохочувалась. Незважаючи на те, що центром стане Австрія («віденський класицизм»), музика в інших країнах нікуди не зникала. Музична культура — це процес, що весь час щось пишеться. Музикознавство, до речі, теж процес, весь час відбуваються нові відкриття. Цьому віці ми завдячуємо й самому поняття «класика». З терміном історія музики вийшло протиріччя: їм одночасно описується вся західна музика, починаючи з Середньовіччя, і (чи) лише період від бароко до епохи романтизму. Втім, завжди можливе уточнення понять: «класичний» та «класицистський». Терміни залишаються термінами, а музика залишається музикою. Тим більше що багато музикантів перебувають на стику епох і стилів (Перголезі, Доменіко Скарлатті, Марен Маре). Найцікавіше, що майже вся музика ХХ століття визначається просто як музика XX століття – надто велика різноманітність стилів. Слів поки що не знайшлося. Сам термін посилає до епохи «класична Греція». І він, як і всі попередні стилі, відноситься і до літератури, і до архітектури, і до образотворчих мистецтв. Згодом виникне явище неокласицизм — уже всередині романтизму, коли останній почне «захлинатися в емоціях». Термін «класика» можна вживати стосовно всієї професійної музики, термін «класицизм» — стосовно музики віденських класиків та інших композиторів XVIII століття (крім представників пізнього бароко). Поки що — так, як буде надалі — побачимо. Життя продовжується. XVIII століття - це ще й століття епохи Просвітництва. І музична мова повністю змінилася. Врівноваженість, збалансованість, пропорційність, упорядкованість, ясність, простота, віра в розум - головні риси класицизму. Зникла «багатошаровість» музики бароко, величезну роль набуває мелодія. Виникли нові форми та жанри: соната та симфонія родом звідти. Розквітла інструментальна музика, хоч і вокальна не була забута. На цьому, мабуть, можна закінчити з поясненнями: будь-яка людина легко відрізнить музику класицизму від будь-якої іншої. Єдине, що можна додати: у XVIII столітті у різних видах мистецтва ще існувало «рококо», також можна зустріти словосполучення «Галантний стиль».