У світі прагматизму і бездуховності набуває особливого значення мистецтво, як чинник впливу формування людини, де музика займає найважливіше місце.
У музиці криється сильна сила. Якщо ми, люди, хочемо змінитись і виростити нове покоління, яке стало б носієм прекрасного та піднесеного, то за основу виховання ми маємо взяти музику. Адже людина розумна тією мірою, якою вона музикальна. Про його характері можна судити за рівнем його музичності. Чим обдарованіша і розвинена людина музично, тим більше витримана її характер. Бути музичним (не обов'язково ставати співаком чи віртуозом виконавцем) означає мати глибоке розуміння музики, музичну душу.
Музичне почуття допомагає розвитку здібностей людини, передусім розумових. Той, хто не розвиває у собі це почуття, не може правильно мислити. Коли людина несе в собі музику, вона правильно мислить, тому що кожна вірна думка, кожне справжнє почуття є правильним поєднанням музичних тонів, що звучать у його голові і серці. Музика не тільки допомагає формуванню особистості, а й урівноважує її душевні сили, відсуваючи тривоги, якими нині сповнене наше життя.
Музика – це « в звуках виражене життя душі» (А.Н.Серов), тому її сприйняття, проникнення у її образний світ, дарує людині життєвий сенс – допомагає їй зрозуміти як навколишнє життя, почуття людей, а й себе, допомагає знайти свою індивідуальність. Для кожної людини музика розкривається по-різному, що залежить від індивідуальних якостей мислення та характеру емоційної сфери особистості.
Музика – мистецтво, звернене, передусім до людини, що відбиває його внутрішній суб'єктивний світ, у всьому його багатстві та розмаїтості фарб і нюансів, динаміки розвитку та взаємопереходів.
Загальновідомо, музиці спочатку властиво звукова природа, розвиток у часі, тобто. процесуальність та динамізм. Це відкладає відомий відбиток формування специфіки образності мови, принципів мислення, формообразования.
Музичний звук – вихідний структурний елемент музики – відрізняється від реального звуку у його фізичному розумінні. Музичний звук завжди (за винятком деяких напрямків музичного авангарду) художньо опрацьовано. Він характеризується певною висотою, гучністю, тривалістю, тембром (специфічним забарвленням).
З огляду на те, що музика – мистецтво звукове, її образи проти образами інших видів мистецтв менш конкретні. Така якість, як наочна образотворчість практично залишається за рамками музичного образу. Музика здатна передати світ реальних явищ і подій здебільшого через чуттєво-емоційні асоціації, тобто. не прямо, а опосередковано. У зв'язку з цим у ній справедливо підкреслюється виразний початок як найсильніша її сторона.
Ось чому музика – це насамперед мову почуттів, настроїв, станів, а потім уже мову думок. Завдяки своїм естетичним властивостям вона висловлює національний колорит, передає дух часу, епохи, виявляючи при цьому класову та соціальну належність.
Думка у тому, що «музика не конкретне мистецтво» (Б.Асафьев), значить повного заперечення її можливостей відбивати чи викликати у свідомості людини конкретні образи. Протягом усієї багатої історії свого розвитку музика по-різному прагнула вирішувати собі проблему конкретизації музичного образу. Способи розв'язання були різні: це і введення в структуру музичного образу імітаційно-наслідувального компонента (звукозапису); та використання інтонацій або фрагментів з яскраво вираженою жанровою приналежністю (пісня, танець, марш). Своєрідним наслідком творчих пошуків у цій галузі, стало народження цілого напряму, так званої програмної музики, де конкретизація здійснювалася з допомогою програм різного властивості, як у формі, і за змістом. Проте програму музичного твору не можна ототожнювати із змістом. Під програмністю в музиці розуміється особливий, специфічний спосіб вираження змісту музичного твору. У результаті якого, незалежно від цього, є чи ні словесне пояснення, у свідомості слухача виникають конкретні уявлення.
Програма допомагає слухачеві з'ясувати ідейний зміст твору, глибше сприйняти музику.
Зміст музичного твору не слід змішувати з його сюжетом. Сюжетність – одна з форм програмної музики, коли дія розвивається у певному напрямку, коли події та музичні образи чергуються у певній послідовності. Але мета композитора не в тому, щоб просто відтворити в музиці той чи інший літературний сюжет, а в тому, щоб дати і свою суб'єктивну емоційну оцінку, виклик.
Творчі уроки :
Зміст музичного твору не слід змішувати з його сюжетом. Сюжетність – одна з форм програмної музики, коли дія розвивається у певному напрямку, коли події та музичні образи чергуються у певній послідовності. Але мета композитора не в тому, щоб просто відтворити в музиці той чи інший літературний сюжет, а в тому, щоб дати і свою суб'єктивну емоційну оцінку, викликати у свідомості слухача певні переживання, уявлення, певне ставлення до твору, його змісту.
Наприклад, увертюра П.І.Чайковського «Ромео та Джульєтта». Цей твір яскраво програмний і має всім добре знайомий сюжет. Але головна мета композитора була не в прямому переказі відомих подій. А в тому, щоб за допомогою музики висловити ідею любові, її красу та силу, протиставити любов ворожнечі, розбратам, помсти, і розкрити слухачеві суть трагедії. Програма та сюжет лише допомагають глибше сприйняти та пережити ідейний зміст твору.
Область впливу музики – це, головним чином, людські почуття та переживання. Музика передає їх із надзвичайною конкретністю та повнотою. Інші сторони дійсності (події, картини природи тощо) музика відбиває більш узагальнено.
Поруч із емоційністю велике значення має й свідомість сприйняття музики. Переживаючи музичний твір, ми в цей час і пізнаємо його, складаємо про нього певну думку, аналізуємо його зміст, думаємо.
Свідомість – невід'ємна властивість сприйняття музики людиною. Усвідомлюючи значення якоїсь ідеї, ми більш глибоко сприймаємо і музику, що її виражає, а музика допомагає глибше усвідомити ідею, покладену композитором в основу свого твору. Свідомість та емоційність у процесі сприйняття музики перебувають у тісному зв'язку та доповнюють один одного.
Ставлення до музики багато в чому залежить від тієї музичної атмосфери, у якій формувався людина, яким було стільки музичне освіту, скільки музичне виховання. Так, наприклад, люди, що люблять музику, часом навіть і незнайомі з музичною грамотою, зазвичай виховувалися в такому середовищі, де музику любили оточуючі, де вона часто звучала, де співали та грали на музичних інструментах професійно чи самодіяльно.
Можна сказати, що позитивне ставлення до музики та повноцінне сприйняття її формується у тому випадку, коли освіта перебуває у нерозривному зв'язку з вихованням, коли любов та інтерес залучають до музики, а певні знання допомагають глибше сприймати та переживати її зміст.
Для розуміння музичного твору необхідний як музичний слух, а й особливу увагу, що дозволяє відстежувати музичні образи, впізнавати їх, помічати зміни у розвитку, визначати поява нових образів, часто контрастирующих друг з одним.
Слух, увага, пам'ять – це важливі та необхідні складові для сприйняття музичного твору. Але по-справжньому це можна зробити, коли музика викликає роботу уяви та забарвлена естетичним почуттям. Без них сутність музичного впливу, його емоційна сила виявляться надзвичайно незначними.
Зі сказаного вище зрозуміло, якою різноманітною має бути діяльність людської психіки для повноцінного сприйняття музичного твору.
Чи є необхідність усім людям вдаватися до подробиць музичного мистецтва? Адже для більшості людей, які не збираються бути музикантами, важливішим є розвиток інших здібностей (математичних, технічних та інших), і чи потрібно музичне просвітництво розвивати та впроваджувати повсюдно?
Безперечно, так! Найважливішою специфічною особливістю музики як мистецтва є те, що вона має могутні засоби для пробудження творчих сил, через співпереживання змісту музичного твору.
Музика розвиває музично-творчі здібності. І це важливо з двох причин. По-перше, тому, що творчі здібності в одній галузі позитивно позначаються і на будь-яких інших. Розвиток уяви, асоціативного мислення, емоційності, чуйності та інших компонентів, що входять до структури музичних здібностей, не є абсолютно ізольованою областю. Ці якості є важливими для багатьох видів діяльності людини. По-друге, розвиток музичних здібностей має велике значення і саме собою, оскільки збагачує особистість людини, її духовне життя через відкриття перед ним чудового світу музики.
Виховання навичок творчого сприйняття музики починається з дитячого віку. Але особливого значення це завдання набуває з людьми підліткового та юнацького віку. У цьому віці у людини спостерігається інтенсивне зростання пізнавальних інтересів, і якщо перед нею не розкрито цю пізнавальну сторону мистецтва, то вона втрачає інтерес до цієї сфери.
При використовуванні інформації ссилка на сайт обов'язкова www.zaspivaj.com
