3. ЖИВИЙ ЗВУК
Концерту передує тривалий саунд чек. Музиканти з'являються на майданчику задовго до виступу, йде настроювання інструментів та голосів. Після початку концерту звукорежисер повністю виконує свою функцію, на відміну від попередніх пунктів. У цьому виступі весь звук йде зі сцени, тому покладаються тільки на той звук, який був налаштований на саунд чеку.
У цьому складність живого звуку на відміну виступи з підкладками і фонограмами. Не можна сховатися за записом, слухач отримує тільки те, що є тут і зараз. Але в цьому й кайф живого виступу. Музиканти хоч і грають одне й теж, але щоразу не схожий на попередній, є момент імпровізації.
Ну а слухач отримує свою насолоду, тому що він чує не створений запис у студії колись, а звук, виконання та емоції виконавця, які народжуються у нього на очах і він стає цьому свідком.
4. ВИСТУП ПІД МІНУС
Виступ під мінус можна умовно поділити на дві категорії:
У першій алгоритм нагадує минулий. Тільки живий звук групи підмішується запис, яку ставить звукорежисер. На ній звучать підкладки, ефекти, бек-вокал, інструменти, які не присутні або не можуть бути присутніми на сцені. Це не фонограма, оскільки все виконується наживо, а запис тільки прикрашає виступ.
У другий виконавець, чи то вокаліст чи інструменталіст, виконує наживо свою партію, а тлом для нього звучить запис (мінусівка) на яку він грає. Іноді можна зустріти живий виступ соліста під мінус, а музикантів, які стоять у вигляді декорацій, що зображують виконання цього мінуса.
Можливі інші варіанти виступів є інтерпретацією викладених вище або їх частковим змішуванням.
Звичайно, кожен виконавець обирає сам, як йому виступати. Все залежить від коштів, вкладених у виступ та подальшої віддачі, від майстерності виконавця, від технічного оснащення майданчика, від репутації виконавця та його здібностей.
