17.03.24
Музичні стилі європейської та африканської культур, що еволюціонують і змішуються, в 19 столітті стали основою для нового і багато в чому унікального напряму, який майже відразу ж отримав назву «джаз».
ЗАРОДЖЕННЯ ДЖАЗУ
Джазом стали називати поєднання блюзових споконвічно африканських мотивів із регтаймом. Причому на початку все, що можна було віднести до джазу, було суцільною імпровізацією. Втім, експромт залишається і сьогодні важливою ознакою джазу. Музикант, який грає джаз і створює звукове втілення своєї душі, повинен насамперед стежити за ритмом, тембром та гармонікою. Але набагато краще, коли зігране звучить уперше – тоді воно стає справді щирою джазовою творчістю.
Через кілька років після свого створення, джазова культура дуже ґрунтовно заявила про себе на землях США. Її привезли чорношкірі раби-африканці, чия музика стала постійною мешканкою відокремлених міських районів, які називаються «гетто». Саме з таких ось гетто джаз згодом і зробив крок на світову сцену.
Тут визможете купить права, якщо вони вам потрібні.
ВІД ТЮРЕМНОЇ МУЗИКИ ДО СВОБОДИ МУЗИКАНТІВ
Однак це був ще не той джаз, який чути сьогодні. Новонароджений музичний стиль розвивався, включав нові варіанти звучання, поєднував у собі інші види народної творчості і музичного фольклору, в тому числі, і тюремну пісню.
Але що популярніша ставала джазова музика країни, то гостріше виникала потреба у музикантах, здатних її професійно зіграти. І, звичайно ж, музика афроамериканців вимагала до себе певної поваги. Тому джаз став однією з вагомих причин, що призвели до звільнення раси від приниженого становища у суспільстві.
І для того, щоб вільні музиканти могли самовиражатися, а їхня творчість стала доступною масам, з'явилися спеціальні перші звукозаписні студії. Проте навіть наявність професійних джазових співаків та музикантів ще дуже довгий час не могли вивести джаз за межі народного фольклору.
